25 червня 2021 року голова Івано-Франківської районної ради Василь Попович взяв участь у  конференції на тему “Досвід Польщі у реформі децентралізації субрегіонального рівня”, яка відбулась у  місті Калуш.

У конференції взяли участь Генрік Ляква, староста Опольського повіту Республіки Польща та Леонарда Плозай, віцестароста Опольського повіту, голова Калуської районної ради Михайло Лаврів, голова Калуської районної державної адміністрації Жанна Табанець, голова Яворівської районної ради Микола Романюк, голова Самбірської районної ради Віталій Кімак, голова Хустської районної ради Назарій Павлій, голова  Вижницької  районної ради Михайло Андрюк, депутати  Калуської районної ради.

Генрік Ляква, староста Опольського повіту Республіки Польща, розповів про процес реформування в Республіці Польща. У березні 1990 року ухвалено закон про ґміну і розпочато формування дієвого базового рівня територіального устрою і влади. Отже, першою реформою в поляків була децентралізаційна, тобто та, яку ми лише зараз розпочинаємо. Це був найправильніший крок тодішнього уряду Польщі. Вони почали формувати спроможні ґміни і передавати їм владу, повноваження і ресурси. І країна почала на очах відроджуватися. А вже згодом, через дев’ять років, провели реформу субрегіонального і регіонального рівнів. 01 січня 1999 року було сформовано нові повіти, а замість 49 воєводств створено 16. Тобто в Польщі територіальну реформу було проведено на всіх рівнях адміністративно-територіального устрою. Таким чином полякам вдалося розв’язати декілька ключових проблем: по-перше, передавши повноваження і ресурси містам, містечкам, вони не допустили масової приватизації народного майна, а відповідно – олігархізації країни; по-друге, сформували ефективну модель публічної влади, що дало поштовх економічному зростанню; по-третє, привели територіальний устрій до стандартів ЄС, що відкрило перспективи членства в НАТО й ЄС.

Зараз в Україні необхідно внести зміни до Бюджетного кодексу стосовно передбачення реальних дохідних джерел наповнення бюджетів районних рад для забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування субрегіонального рівня, адже, як показує міжнародний досвід, субрегіональний рівень місцевого самоврядування – це ключова ланка підтримки громад базового рівня, особливо тих, які мало спроможні у справі фінансування обов’язкових потреб і проблем життєдіяльності населення.